„Молодь. Віра. Покликання“ — такою була тема ХІ Екуменічногосоціального тижня, який відбувався 4-6 жовтня у Львові. Відкриваючи захід, ректор Українського католицького університету о.Богдан Прах зазначив, що цьогорічна тема особливо актуальна.
— Ми завершуємо перше п’ятиліття після великого зриву українського народу на Майдані. За цей час відбулися великі зміни у свідомості українців і вони тривають. Наша молодь плекає надію, вона готова до конструктивних змін, хоче вчитися, працювати, змінювати наше суспільство. Проте ми також спостерігаємо як у суспільстві зростає зневіра, — наголосив о. Богдан Прах.
Дискутуючи про соціальну місію сучасної молоді, проректор із питань призначення та місії УКУ Мирослав Маринович, зазначив, що кожне молоде покоління має від Бога привілей: протиставитися лукавству попередніх поколінь. І на цьому тримається діалектика життя. Та цей привілей триває недовго. Бо покоління, яке було молодим і творчим, дуже швидко починає заслуговувати на те, щоб йому протиставилося покоління, яке підростає.
Серйозним викликом сучасності, на його думку, є те, що силові прийоми в світі стають щораз прийнятнішими. У масовій свідомості відчутно знижується поріг до поширення ненависті. А свідомо сконструйована брехня (фейки) стають мовою масового ураження. Поріг до вживання брехні катастрофічно знижується.
— Світ, у який ми запрошуємо молодь є дуже токсичним. Як молодь у ньому себе поведе? Є два шляхи: відкинути лукавство своїх попередників, які надягають маски миротворців-правдолюбів і, розмалювавши насильство на своїх прапорах, як це роблять у Європі, взятися до неонацизму, або ж, запропонувати радикальний процес очищення суспільства — це дасть шанс появитися живому і здоровому організмові, — підкреслив Мирослав Маринович.
Він акцентував на тому, що важливо, якою буде позиція Церкви. Бо поміж добрими прикладами є випадки, коли декларуємо одне, а живемо за іншими равилами.
— Якщо молодь обере шлях преображення, то чи Церква стане їй супутником на ньому? На жаль, сьогодні Церква часто обмежується „синицею у жмені“: ходити щонеділі до церкви, оплатити потреби пароха і все. Як часто молодечі запитання сприймають як бунтарство, як атаку на Церкву і мало як не єресь! Як часто в очах церковної громади виглядати християнином важливіше, аніж бути! Це все обертається тим, що зазначав Папа Франциск, проповідуючи в Естонії, багато молодих людей не йдуть до Церкви, бо відчувають, що їй нічого їм запропонувати, бо вона просто не розуміє їх. Шлях до віри далеко не завжди є прямий. Молоді потрібно через любов допомогти прийти до віри, — додав Мирослав Маринович.
Сьогодні, як наголосили під час дискусії, важливо також не тішити себе оманливою впевненістю, що Церква має найвищу довіру в суспільстві. Треба бачити насамперед напівпорожні храми. Нині молодь не має чекати, коли Церква йтиме до неї, але й Церква не повинна стояти на місці і чекати. Повинен відбуватися рух назустріч.
Наталія ПАВЛИШИН
